Жанна Кадирова, Біженці, 2022. Щоденний хліб. Перша ретроспектива, Kunstverein Hannover, 2023. Фото: Матіас Вьольцке
Мистецтвознавиця та дослідниця медіа Катерина Тихоненко відвідала першу ретроспективу Жанни Кадирової у Kunstverein Hannover та підводить підсумки експозиції, що охоплює десятиліття практики української художниці.
Панорамні світлини з видом на Лівий берег Києва. Плями азотного розчину на фотографіях – вибухи над житловими багатоповерхівками у серії «Досліди» Жанни Кадирової, що вперше була показана в Києві у 2014 році. Коли війна тільки починалася, лінія фронту розташовувалася надто далеко від Русанівських Садів, аби можна було повірити у вибухи над столицею – тоді Київ був безпечним містом, куди внутрішньо мігрували українці зі Сходу. З початком повномасштабного вторгнення Росії, однак, фізична загроза з неба стала реальністю для мирної країни.
Жанна Кадирова, Досліди, 2014. Щоденний хліб. Перша ретроспектива, Kunstverein Hannover, 2023, Фото: Матіас Вьольцке
У лютому 2023 у Німеччині, в Kunstverein Hannover, відкрилася перша ретроспективна виставка Жанни Кадирової «Щоденний хліб», що охопила практику художниці останніх років. Більш ніж двадцять років Кадирова фокусується на суспільно-політичних темах і спостереженні за зміною міського середовища, які переплавляє у лаконічну художню мову локально-просторової (site-specific) інсталяції та скульптури. Майже усі роботи Жанна втілює у партнерстві з художником Денисом Рубаном і часто доєднується до самоорганізованих ініціатив (ДЕ НЕ ДЕ), співпрацює із музикантами та діджеями, розширюючи кордони мистецтва і даючи йому простір існувати вільно.
Починаючи з кінця лютого 2022-го року багато українських художниць та художників подорожують країнами із виставками та беруть участь у резиденціях, щоб розказати світові про ситуацію в Україні. Війна стала медіумом, який парадоксальним чином об’єднав культурних агентів і небайдужу публіку довкола себе. Крім постійної волонтерської роботи поза художнім полем, Кадирова використовує мистецтво як просвітницький інструмент і закликає відвідувачів своїх виставок донатити на підтримку української армії. Тільки на 59-й Венеційській бієнале у галереї Continua, яка офіційно репрезентує Жанну Кадирову, новий інсталяційний проєкт «Паляниця» (2022) зібрав понад 230 тисяч євро. Так мистецтво стало інструментом боротьби за власну свободу, а Жанні Кадировій вдалося перетворити цю стратегію на складову свого мистецького висловлювання.
Жанна Кадирова, Біженці, 2022. Щоденний хліб. Перша ретроспектива, Kunstverein Hannover, 2023. Фото: Матіас Вьольцке
«Щоденний хліб» в Kunstverein Hannover займає один поверх музею, а виставка просторово організована таким чином, що кожна зала відведена під окремий проєкт. Експозицію відкриває серія робіт «Маркет» (2017), що стала частиною кураторської виставки Ральфа Ругофа на 57-ій Венеційській бієнале у Арсенале і ще у доковідний період запам’яталася своєю яскравою перформативністю. Зроблені з бетону і кольорових кахлів овочі, фрукти, м’ясна нарізка, сезонні закрутки та квіти, що імітують справжні продукти, Кадирова рекламувала і продавала відвідувачам вартістю один євро за грам, які в результаті були використані на допомогу армії. «Маркет» репрезентує типовий для українського міста прилавок вихідного дня. На цьому моменті можна задуматися про матеріальність того медіуму, який переважає у роботах Кадирової – це бетон і утилітарна кахля – одні з найбільш поширених і дешевих елементів радянських будівель. Для своїх робіт Жанна часто використовує старі знайдені кахлі, які використовує повторно.
Жанна Кадирова, Маркет, 2019. Щоденний хліб. Перша ретроспектива, Kunstverein Hannover, 2023. Фото: Матіас Вьольцке
Ще одним відомим довготривалим проєктом, де Кадирова використовує кахлю як основний матеріал, є її серія «Second Hand» (з 2014). Ідея створити одяг з керамічної плитки відсилає до історії Дарницького шовкового комбінату, колишнього промислового центру, місце якого (до війни) зайняв торговий центр Даринок з ресторанами та магазинами. Проєкт розповідає про ситуацію джентрифікації у місті та зміну функції подібних індустріальних будівель, що власне характерно для секондхенду. Речі, які колись були частиною архітектури колишньої текстильної фабрики, розвішані на окремому риштуванні в просторі музею.
Серія скульптур «Безневинна війна» (2010-2014) складається з простих геометричних фігур, зроблених зі знайденого в Україні порепаного металу. Для Кадирової ці скульптури з апропрійованих об'єктів, покритих білою фарбою, вказують на консервацію фізичного насильства. Попри безпредметність зали і усеможливу інтерпретацію, здається, як іще говорити про численні руйнування інфраструктури та понівечені об'єкти внаслідок війни, як не безпредметним криком?
Жанна Кадирова, Безневинна війна, 2010-2014. Вигляд експозиції. Щоденний хліб. Перша ретроспектива, Kunstverein Hannover, 2023. Фото: Матіас Вьольцке
Моє глядацьке око чи не найбільше принадила робота Кадирової «Паляниця» та багатошарова історія довкола створення проєкту, сплетена з людської комунікації і довіри. Кадирова та Рубан провели два тижні в підвалі свого будинку на Русанівці, ховаючись від ракетних ударів і диверсійно-розвідувальних груп окупантів, які в той час заполонили передмістя Києва. З часом вони вирішили евакуюватися на захід України. Мешканці закарпатського села Березово прихистили їх у мальовничому будинку біля річки, де на той момент не було комунікацій і електропостачання (їх організували митці). Там і виникла «Паляниця» — проєкт зі скульптурних робіт з річкового каменю у формі хлібин.
У 2022-му слово «паляниця» стало паролем на виявлення російських диверсантів і джерелом мемів у соцмережах. Проєкт став благодійним і прикув до себе увагу на бієнале у Венеції, де зібрав чималу суму для допомоги українській армії. Проте першими «паляниці» були представлені місцевим мешканцям. На відеодокументації роботи над серією (автори: Іван Сауткін, Олена Зашко, Анна Єресько) можна помітити контраст між виставкою у селі та багатолюдним відкриттям проєкту на бієнале. Коли місцевий відвідувач одноденної виставки в Березово хоче поточити об скибки каменю свій ніж, художниця роздратовано відповідає: «Обережно, це ж мистецтво!» (але поточити, зрештою, дозволяє – ніж не залишає на камені сліду).
Ще однією частиною проєкту є серія вишитих картин «Тривога». Художниця придбала їх на онлайн аукціонах, а надпис «Повітряна тривога!» делегувала вишити поверх зображень мешканці Березового. Працюючи у локальному контексті, Жанна доводить, що вміє як легко залучати до своїх проєктів, так і відпочивати з місцевими. Пам’ять про людей Березового вона зафіксувала у серії ескізних портретів, які малювала під час тет-а-тет розмов про сни перед великим вторгненням.
Жанна Кадирова, Паляниця, 2022. Вигляд експозиції. Щоденний хліб. Перша ретроспектива, Kunstverein Hannover, 2023. Фото: Матіас Вьольцке
Остання зала музею заповнена кімнатними рослинами, які Кадирова забрала з собою під час передачі устаткування для військових у зону бойових дій, яке придбала за зібрані гроші з проєкту «Паляниця». На стінах також розвішені фотографії понівечених інтер’єрів з місць, куди вдалося потрапити художниці під час подорожі – Харківщина, бібліотека в Херсоні та школа в селі Богданівка на Київщині. Саме з останнього місця для виставки були спеціально привезені вазони. Цивільні та громадські простори, такі як лікарня, бібліотека, театр чи школа незалежно від близькості до фронту регулярно опиняються під загрозою бути знищеними. У цьому проєкті Жанна досягає передачі атмосфери того лиха та стану спустошеності, від яких складно позбавитися свідкам воєнних катастроф.
Роботи Жанни Кадирової не намагаються відповісти на безліч складних питань водночас, а діють на візуальному рівні. Її проєкти після створення живуть своїм життям — набувають нових інтерпретацій і стикаються з опором з боку європейського глядача-пацифіста. Якщо об’єкт викликає у відвідувачів емоцію хоча б на мить – це вже сигнал, що мистецтво є вагомим рушієм змін. Кадирова продовжує передавати свою силу іншим, щоденно працюючи та докладаючи зусиль — чи то глядачеві через власне мистецтво, чи то військовим. Простір, у якому опинилися тисячі українських митців сьогодні — це поле, з якого проростає зерно нового майбутнього. Щоденний хліб.
Джерело - https://artslooker.com/zhanna-kadyrova-daily-bread-a-first-retrospective-in-hannover/
Сообщения
0 коммент.:
Отправить комментарий